РУКОПИ́СНИЙ, а, е.

1. Написаний від руки. Книги з папірусу, пергаменту були рукописними (Наука.., 12, 1962, 33); Рукописний журнал.

2. Стос. до рукопису. Рукописна традиція; // Признач. для зберігання рукописів. Рукописний відділ.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 906.

Рукописний, а, е. Рукописный. Рукописний збірник. Стор. II. 153.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 87.