РУКОБЛУ́ДНИК, а, ч. Людина, що страждає рукоблудством; онаніст.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 905.