РУКА́ВЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до рука́в 1, 2. Човен з розгону увійшов у вузенький рукавчик (Вол., Сади.., 1950, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 905.