РУЙНІ́ВНО, присл. Викликаючи, спричиняючи руйнування. На природу можна впливати і благотворно і руйнівно. Її можна збагатити, зробити ще кращою і, навпаки,— збіднити, довести до оскудіння (Ком. Укр., 8, 1966, 22); Багато речовин руйнівно діють на шкіру людини, тому їх не можна випробовувати на дотик (Хімія, 7, 1956, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 898.