РУДЯ́К, у, ч., розм.
1. Що-небудь руде або поруділе. Тютюн-рудяк (Сл. Гр.).
2. Погано налите, плюскле зерно (перев. гречки, проса). Відходи гречки і проса, зокрема полову, в колгоспі старанно зберігають. Після очищення зерна всю полову і рудяк переносять для зберігання на сухі горища (Хлібороб Укр., 8, 1964, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 897.