РУДЯ́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що рудува́тий. Дорога переповнилась рудявою водою (Збан., Доля, 1961, 35); Тільки один.. був рудявий і стрижений йоржиком (Смолич, Мир.., 1958, 442).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 897.

Рудявий, а, е. Рыжеватый. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 85.