РУДОВУ́СИЙ, а, е. З рудими вусами. Мимо пройшов з вудками рудовусий моторист Гарбузенко (Донч., VI, 1957, 505); — Музика, грай! — наказує рудовусий рекрут з обличчям, густо усіяним ластовинням (Кочура, Зол. грамота, 1960, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 896.