РУДИ́ЗНА, и, ж. Абстр. ім. до руди́й. Трава лиш сива, Та степові запилені квітки, Та рудизна потрісканої глини, Та гори напівголі віддалік (Рильський, Зим. записи, 1964, 50); Воно [марево] вливається в вилинялу рудизну вибалків і царин (Логв., Давні рани, 1961, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 895.