Про УКРЛІТ.ORG

руда

РУДА́, и, ж.

1. Гірська порода або мінеральне утворення, що містить у собі метали та їх сполуки. Особливо багате рудами дно Азовського моря (Знання.., 3, 1966, 5); Руди утворилися в результаті поступового осідання і розчинення на дні стародавніх морів мінералів заліза і кварцу (Наука.., 10, 1962, 22); Руду й вугілля дав Донбас, А Білорусь — ліси для нас (Мал., II, 1948, 6).

∆ Поліметале́ві ру́ди див. поліметале́вий; Поліметалі́чні ру́ди див. поліметалі́чний.

2. діал. Іржаве багно, болото. Прості вербівчани-пішоходи знали безліч стежок через поля, луги, руди, що вели навпростець (Іщук, Вербівчани, 1961, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 895.

Руда, ди, ж.

1) Руда.

2) Ржавое болото.

3) Кровь. Шевч. 419, 667. Руда — не вода. Ном. № 1283. Кинувсь цілюрник і яко мога поспішає; та й кинув їй руду з руки. Кв. І. 97.

4) Дождь сквозь солнце. Угор.

5) Дышло въ корчугах, саняхъ для перевозки бревенъ. Шух. І. 180.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 85.

вгору