РУ́БЧИК, а, ч.
1. Зменш.-пестл. до рубе́ць 1-4. На ранок метелиця вщухла.. Білі замети з гострими рубчиками, ніби випрасувані, тяглися від хати аж до соломи (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 31); Як придивитися вдень, можна помітити рубчик у баби на губі (Гончар, Тронка, 1963, 48); Недостатній приплив крові до серцевого м’яза при спазмі серцевих судин спричиняє дрібні, але численні ділянки змертвіння у м’язовій тканині, які заміщуються рубчиками із сполучної тканини (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 198); Новенькі солдатські штани з ледь помітними залишками напрасованого рубчика, пом’яті й забруднені (Загреб., Європа 45, 1959, 48); — Охріме, виверни кишеню, може, в рубчику хоч одна табачина заночувала? (Тют., Вир, 1964, 314).
◊ До ру́бчика — те саме, що До [оста́ннього] рубця́ (див. рубе́ць). — А як треба все-таки вийти з хати на дощ, що ви робите, щоб вас до рубчика не промочило? — допитувалася Шура (Вишня, І, 1956, 388).
2. Рельєфна смужка по тканині. Для модного пальта.. пропонується зробити вибір між тканинами згладженої структури (драп, сукно) і рельєфними типу твиду, ратину, габардину з яскраво вираженим рубчиком (Мист., 5, 1968, 40).
В ру́бчик — із тканини з рельєфною смужкою. Все життя він ходив у синіх сорочках, тепер на ньому була біла сорочка в рубчик (Сенч., Опов., 1959, 72); На ній були чобітки з високими каблуками, спідниця в рубчик, тепла байкова кофта (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 346).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 895.