РУБА́ТКА, и, ж., діал. Сорочка з грубої тканини. Ой не має козак сестри, да й ні родини, Ой нікому козакові випрати рубатки (Пісні та романси… І, 1956, 99); Лиш часом деякі жінки приносили їй се та те їсти, випрали рубатку, облатали, та й тільки всього (Фр., V, 1951, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 891.