РУБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. Битися, воювати холодною зброєю (шашкою, шаблею і т. ін.). Б’ється Остап і рубається, аж правиця козацька зомліває, одбився далеко від своїх (Вовчок, I, 1955, 333); Чути, як запекло рубались козаки з панами, як брязкали шаблі й трощилися голови (Довж., І, 1958, 264); Тут, на цих полях, рубався з турками прославлений Семен Палій (Цюпа, Україна.., 1960, 241).
2. Пас. до руба́ти 1-4, 6.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 891.