РО́ХКАТИ, аю, аєш, недок. Видавати характерні звуки «рох-рох-рох» (про свиней). У хліві стоять коні й корова, рохкають два кабани (Кучер, Прощай.., 1957, 207); Путнього кабана.. в хазяйстві [Скрипаленка] немає, .. але сякий-такий підсвинок на дворі рохкає (Збан., Сеспель, 1961, 225); // перен., розм. Видавати звуки, що нагадують рохкання (про людей). Свекор мов кабан лежить, рохка, крекче, стогне… (Горд., Чужу ниву.., 1947, 128); Далі йшов, бумкаючи барабанами, рохкаючи валторнами й виводячи корнетами, оркестр (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 366).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 889.