РОТО́НДА, и, ж.

1. Кругла або напівкругла в плані споруда (будинок, павільйон, зал), звичайно увінчана банею і оточена розташованими вздовж стін колонами. До нашого часу збереглись..: церква — ротонда на Аскольдовій могилі.. та напівротонда на території Флорівського монастиря (Знання.., 10, 1967, 29); Щедрий магнат Ромашкан-Ловецький поставив на цьому місці велику ротонду з каменя й мармуру (Козл., Ю. Крук, 1957, 429); Ніна повернула назад, спустилася східцями вниз і наблизилась до ротонди, за гратчастими стінами якої мелькали танцюючі пари (Добр., Тече річка.., 1961, 285).

2. заст. Верхній жіночий теплий одяг без рукавів у вигляді довгої накидки. Любов попереду вбігає швидко в ротонді і в шапочці (Л. Укр., II, 1951, 27); — Пані прохали, щоб ви поспішилися, та й Василь переказує, що коні померзли! — мовила Устя, покоївка самої пані, спішно наготовляючи пухову намітку та соболеву ротонду (Л. Янов., І, 1959, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 889.