Роспльовувати, вую, єш, сов. в. росплювати, плюю́, єш, гл. Расплевывать, расплевать. Як таку рибу їсти, то тілько хліб роспльовувати. Чуб. І. 238. Не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо росплюють. Ном. № 4602.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 74.