РОСИ́НА, и, ж., рідко. Те саме, що роси́нка. Спека ж, боже, несказанна, А води хоч би краплина, Хоч єдиная росина, Смажні губи окропити (Манж., Тв., 1955, 202); * У порівн. Вечір йде над новими шляхами, Прихиливсь молодик до Дніпра. І кущується поле житами, І тремтить, мов росина, зоря (Стельмах, V, 1963, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 881.