РОМАНІ́СТИКА1, и, ж. Мистецтво писати, створювати романи (див. рома́н1 1). У жанровій різноманітності, у багатстві ідейної проблематики, тематичній свіжості і оригінальності — запорука нових успіхів нашої історичної романістики (Рад. літ-во, 3, 1957, 19); Українська романістика післявоєнного часу збагатилася цілою низкою монументальних епічних полотен про далеке минуле. Почесне місце серед них посідає роман «Гомоніла Україна» [П. Панча] (Літ. газ., 7.VII 1961, 1).
РОМАНІ́СТИКА2, и, ж. Наука про мову, літературу, культуру романських народів; романська філологія. Друкуватимуться [в журналі «Мовознавство»] також статті, присвячені проблемам русистики, славістики, германістики, романістики (Літ. Укр., 27.IX 1966, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 877.