РОМА́НЕЦЬ, нця, ч., зневажл. Те само, що роман¹. — Наплодилося до ката у вас таких, що пишуть повісті та романці і усякі теревені (Кв.-Осн., II, 1956, 249).

РОМАНЕ́ЦЬ, нця́, ч., рідко. Пестл. до рома́н². Росте зіллячко романець… Кращий парубок, як вдовець (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 324).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 876 - 877.

Романець, нця, м.

1) Ум. отъ роман.

2) Раст. Chrysanthemum corymbosum. Вх. Пч. II. 30.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 64.