РОКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рокота́ти і звуки, утворювані цією дією. Удари грому зливалися в безперервне сердите рокотання, що перекочувалося з одного до другого краю неба (Добр., Тече річка.., 1961, 94); Я знаю синь небес після квітневих бур,.. Дніпра широкого тривожне рокотання (Шпорта, Вибр., 1958, 200); Високо в небі почулось глухе рокотання моторів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 227); Рокотання цимбалів заворожувало слухачів (Мас., Під небом.., 1961, 54); Здалека крізь той клекіт доносилося рівне, голосне рокотання жаб (Фр., III, 1950, 433).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 875.