РОКОВИ́Й, а́, е́, рідко. Який буває раз на рік; щорічний. [Маруся (тихо до Гарасима):] Дядьку Гарасиме! Як же се так можна? Сьогодні таке свято ро-кове, храм у нас, а ви он — людей смішите (Мирний, V, 1955, 78); На заході понад лісом шумує ярмарок, осінній, роковий — з волами, з козами (Вас., II, 1959, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 875.

Роковий, а́, е́

1) Годовой, бывающій разъ въ году. Роковий ярмарок. Св. Л. 20. Зов’єм віночки на всі святочки, на годовії, на роковії. Чуб. III. 334. До вас прийдуть рокові гості. Чуб. III. 192. Завтра святий празник, роковий день Великдень. АД. І. 231.

2) Годовой. Ой щоб ту ніч пожерла тьма страшенна, щоб не лічив її ніхто в раковім крузі. К. Іов. 7.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 64.