РОЙОВИ́Й¹, а́, е́. Прикм. до рій¹ 1. Ройовий настрій виникає в бджолосім’ї і після того, як матка, спонукувана бездіяльними бджолами-годувальницями, відкладе в маточники яйця (Бджільництво, 1956, 51); // В якому міститься рій. Ройовий вулик.

РОЙОВИ́Й², а́, е́. Стос. до рою (див. рій²); // у знач. ім. ройови́й, во́го, ч. Командир відділення (рою). Зрозумів [командир взводу], що натрапив на загублений рій.— Де ройовий? — Там далі, сидить у рові (Трубл., І, 1955, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 874.

Ройовий, а, е. Принадлежащій рою, т. е. восковой (о свѣчѣ)? Над миленьков, над молоденьков ройова свічка горить. ЗЮЗО. II. 416.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 64.