РОЗІ́ТНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розітну́ти. Бокове скло біля шофера спущено, і чути, як свистить розітнуте машиною польове повітря (Гончар, Маша.., 1959, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 686.