РОЗІМЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех., рідко. Швидко поширити, рознести у всі боки. Все рознесуть буревійні [вітри] і геть розімчать у просторах (Зеров, Вибр., 1966, 222); // розм. Розтягти по частинах. — Як усі господарюватимуть, то й господарство моє рознесуть чисто! Такі й золоту гору розімчать! (Вовчок, І, 1955, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 684.