Про УКРЛІТ.ORG

розім'ятий

РОЗІ́М’ЯТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розім’я́ти. Розім’ятий колесами вогкуватий пісок виповзає з-під ніг, ніби йому боляче, що на нього наступають (М. Ол., Чуєш.., 1959, 56); Йому доводилось місити пливку снігову потеруху, розім’яту людськими ногами (Збан., Сеспель, 1961, 245); // у знач. прикм. Як тільки поросята привчаються пити молоко, їм дають варену кашу з ячмінної або вівсяної дерті, поступово домішуючи до каші варену і розім’яту картоплю (Колг. Укр., 1, 1957, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 684.

вгору