РОЗІ́ГРАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до розігра́ти. Мені хочеться, щоб у глядача створилося враження, наче це зняті дійсні, а не розіграні акторами події (Довж., III, 1960, 221); *Образно. Коли йдеш на роботу, тобі шахівницею стелиться тротуар, і ти виграєш найважчу з партій, партію, розіграну з життям (Брат., Грудка.., 1962, 21); // розі́грано, безос. присудк. сл. Вчитель.. поспішно зникає у темені, сам дивуючись, як блискавично було розіграно цю невеличку, майже комедійну сцену (Стельмах, І, 1962, 590).

2. у знач. прикм., розм. Який довго був у користуванні (звичайно про музичний інструмент). Любов робила його артистом, виливалася в кождім тоні, в кождім акорді, який він умів видобути з сього старого, розіграного фортеп’яна (Фр., VII, 1951, 244).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 682.