РОЗЩІ́ЛИНКА, и, ж., рідко. Зменш, до розщі́лина. Тин обсадила невсипуща господарка колючим терном, зашпарувала у йому кожну розщілинку (Л. Янов., І, 1959, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 871.