РОЗЩИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЩИПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Щипками розривати, розділяти на частини що-небудь. Хмельницький підійшов до огнища, відірвав рибі голову і кинув у полум’я, а потім, як чоловік голодний, не розщипуючи і не тереблячи її, вкусив (Фр., IV, 1950, 175).
2. Щипаючи, розсмикувати на волокна.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 870.