РОЗЩЕ́БНЕНИЙ, РОЗЩЕ́БНУТИЙ, а. е, розм., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до розщебну́ти. Він запустив бороду, а крізь розщебнену сорочку виглядали волохаті груди (Коцюб., І, 1955, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 869.