РОЗШУМО́ВАНИЙ, а, е, розм. Який розшумувався. Була вона якась незвичайна в цей пізній час, в цю вітряну ніч, одна серед розшумованих хлібів, в таємничих тінях ночі та місячних серпанках (Гончар, II, 1959, 87); Серед розшумованого моря Виник могутній — Наш — Острів (Рильський, І, 1960, 334).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 869.