РОЗШИФРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розшифрува́ти. Письмена природи, що їх виявили у донних відкладах різноманітних ділянок Сиваша, були розшифровані (Наука.., 8, 1965, 9); — Засекречена особа мусить вести себе так, щоб уникнути небезпеки бути розшифрованою (Бурл., М. Гонта, 1959, 237); // розшифро́вано, безос. присудк. сл. Розділи початкового варіанта відомої статті Леніна «Чергові завдання Радянської влади», що не піддавалися прочитанню, розшифровано й опубліковано (Рад. Укр., 12.Х 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 867.