РОЗШИ́ВАНИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до розшива́ти.

2. у знач. прикм. Оздоблений вишивкою; вишитий. Пішли, бачу, наші до церкви у святкових кептарях, в кожушках розшиваних — повитягали із сховищ (Мур., Бук. повість, 1959, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 865.