РОЗЧІ́ПЧЕНИЙ, РОЗЧІ́ПЧАНИЙ, а, е, розм. Без очіпка, з непокритою головою. За нами сиділа долі якась розчіпчена жінка і хлипала (Коцюб., І, 1955, 256); Ті ж і Маруся у вікні; вона розчіпчана (Кроп., І, 1958, 103).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 862.