РОЗХРОПІ́ТИСЯ, плю́ся, пи́шся; мн. розхропля́ться; і РОЗХРОПТИ́СЯ, пу́ся, пе́шся; мин. ч. розхрі́пся, хропла́ся, ло́ся; док., розм. Почати дуже хропіти, хропти. Роздратована Мар’я запідозрила, що вони.. навмисне вдають, буцімто сплять.— Ач, розхроплися! — полоснула обох.— Як коні! (Баш, На.. дорозі, 1967, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 856.