РОЗХРЕ́СТЯ, я, с., розм. Те саме, що перехре́стя 1. На розхресті солдатських доріг тремтять, мов деревцята на осіннім вітрі, посиротілі діти!.. (Бабляк, Жванчик, 1967, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 855.