РОЗХО́ДИТИСЯ і рідко РОЗІХО́ДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., РОЗІЙТИ́СЯ, розійду́ся, розі́йдешся, док.

1. Залишаючи місце збору, перебування, іти в різні боки, місця (про всіх або багатьох). Лампа в столовій гасилась,— усі розходились, і вечірнє життя починалось по окремих хатах… (Коцюб., II, 1955, 248); Стало смеркаться. Прикажчики почали розіходиться (Кв.-Осн., II, 1956, 406); Рибалки розійшлись по куренях спати (Н.-Лев., II, 1956, 229); Розійшлися комунари вже пізно вночі, коли бойовий план боротьби був цілком готовий (Донч., І, 1956, 77); — Розійдись! — пролунала команда, і люди, задубілі від двогодинного стояння, побігли до теплих хат (Тют., Вир, 1964, 361); // Іти, попрощавшись; розставатися на якийсь час. Хоч тільки і до завтрього розходились вони, та Оксані щось дуже на серці жалко було… (Кв.-Осн., II, 1956, 448); Ступакова провела керуючого до центральної вулиці селища. Там вони розійшлися (Ткач, Плем’я.., 1961, 37); // Розбрідатися, розбігатися по чомусь, де-небудь. Біжить за місто геть юрба моторна, І по зеленому розходиться моріжку (Л. Укр., IV, 1954, 113); Люди зганяють овець до царини. І розійдуться вони понад ровом, щипаючи зелену травицю (Мирний, І, 1949, 149); На березі моряки поділилися на партії й розійшлися по острову (Трубл., І, 1955, 150); * Образно. Хто не був в ясну ніч на городі,— придивіться.. на ряди голованів-соняшників, що розійшлися по межах, мов що загубивши… (Вас., II, 1959, 195); // Відходити один від одного на деяку відстань. Цокотали щ« дві молодиці; розходились і знову сходились та все махали руками (Вовчок, І, 1955, 71); Розмахуючи мечами, сходячись і розходячись, ніби це був справжній бій, дружинники ходили навкруг вогню, виконували священний танець своїх далеких предків (Скл., Святослав, 1959, 266); — Розійдись! — закричав Гаврило.— Розійдись! Він кинувся поміж братами, розметав їх в різні боки (Тют., Вир, 1964, 217).

2. Проходити різними дорогами, не зустрівшись, не помітивши один одного; розминатися; // Не зачепивши, обходити один одного при зустрічі; давати пройти один одному. — Як же ми розійдемося, коли місточок узенький; вертай ти назад (Кв.-Осн., II, 1956, 146); Кораблі розійшлися так близько, що можна було бачити обличчя команди на зустрічному кораблі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231); // Розступатися в сторони, даючи прохід, звільняючи місце. — Ну, вже пустімо, нічого робити,— кажуть косарі, розходячись по боках дороги (П. Куліш, Вибр., 1969, 116); *Образно. Всі стіни розійшлись передо мною, Вітаю друзів, до братів горнусь, І чую Україну, Білорусь (Рильський, II, 1960, 205); // Рости по боках, залишаючи вільний простір посередині. Дерева й кущі розійшлися вбоки, стовпившись праворуч попід косогором (Коз., Сальвія, 1959, 196).

3. Поривати стосунки, зв’язки, припиняти знайомство, спілкування з ким-небудь. — Я її раз побачив у церкві і зразу ж заслав старостів.— Проворні ж ви, дядьку, були.— Та не так, як тепер, що по три роки любляться, а на четвертий розходяться (Стельмах, II, 1962, 237); Не побрались, Розійшлися, мов не знались. А тим часом дорогії Літа тії молодії Марне пронеслись (Шевч., II, 1963, 166); У них з Горьким вийшли якісь непорозуміння.., і вони розійшлись та жалілись мені один на одного (Коцюб., III, 1956, 323); // Розривати шлюб; розлучатися. — Життя — не казка,— зітхнув Тимко.— В житті все по-другому. Одні любляться, інші розходяться (Тют., Вир, 1964, 222); Микола Васильович і Марія Павлівна розійшлись.. років через три після одруження (Л. Укр., VIII, 1965, 205); — Бачиш, з ким мені жити доводиться? — Бачу,— промовила Зінька, радіючи в душі з того, що Прохор, очевидно, розійдеться з дружиною (Шиян, Баланда, 1957, 160).

4. Виявляти розбіжність, суперечність з ким-небудь у чомусь, незгоду з кимсь, чимсь. Франко часто розходився з Кримським в оцінці східних поетів (Рад. літ-во, 6, 1967, 47); Головнії два вата́жки Половецького народу Розійшлися в своїх планах (Фр., XIII, 1954, 366); [Тарас:] Скажіть, він ваш друг?.. [Леся:] Колись був… Ми давно розійшлися в поглядах (Сміл., Черв. троянда, 1955, 66); // Не збігатися, відрізнятися один від одного; бути різними (про думки, погляди і т. ін.). Дозволю собі побіжно висловити думку, яка трохи розходиться з загальноприйнятою (Рильський, III, 1956, 113); Слово партії ніколи не розходиться з ділом. Усе, що вона намічає, успішно втілюється в життя (Рад. Укр., 13.II 1962, 1); Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться (Укр.. присл.., 1955, 390); // розм. Не приходити до згоди, не домовившись один з одним у чомусь. Хотіла була свиню купити, та ціною розійшлися (Сл. Гр.).

5. Розсовуватися в різні боки, роз’єднуватися, утворюючи відстань, щілину і т. ін. (про зімкнуті, дотичні предмети або їх частини). Юля в червоному ситцевому халатикові стояла на поріжку і притримувала пальчиками поли, які трохи розходилися на повних колінах (Тют., Вир, 1964, 226); Стіна тріснула, розійшлася, балки підгнивали — падали (Мирний, IV, 1955, 16); Залізні половинки [брами] розійшлися (Смолич, І, 1958, 97).

6. Розширюватися, збільшуватися в розмірі. Черево не дерево — розійдеться (Номис, 1864, № 12014).

7. Розділяючись, розгалужуючись, простягатися в різні боки, напрямки. — Не дрімай, Іване, бо нас завезеш не туди, куди треба,— озвалася Жменячиха, помітивши здалека, що дороги розходяться (Томч., Жменяки, 1964, 30); У запалі вони не помітили, що там, де стовбур розходиться кількома гілками, є глибоке дупло (Тулуб, Людолови, І, 1957, 104); Повний місяць.. осявав океан хребтів, що розходились у всі боки, скільки сягав зір (Гончар, III, 1959, 124); Глибоке провалля розійшлося вгору рукавами далеко на всі боки (Н.-Лев., І, 1956, 49); Незабаром шлях розійшовся на два боки, і я не знав, яким піти (Сміл., Сашко, 1957, 149); *Образно. Голос у нього.. розходиться, як він співає… Розходиться, розумієте? Як співає, то здається, що ще хтось співає… (Хотк., І, 1966, 74).

◊ Розхо́дяться (розійшли́ся, розі́йдуться) доро́ги (шляхи́) чиї — припиняється зв’язок, спілкування між ким-небудь через розбіжність поглядів, інтересів, способу життя і т. ін. Невже вона не розуміє, що все пропало, що щастя не вернути, що рано чи пізно їхні дороги розійдуться (Кол., Терен.., 1959, 360).

8. Поширюватися, розпливатися по якій-небудь поверхні. Багатоводний Дніпро, лишивши позад себе пороги, вирвавшись крізь вузькі скелі кічкаського мосту, розходився просто перед очима широким плесом (Коцюба, Нові береги, 1959, 12); Бризки розійшлися по столу мокрими плямами (Мирний, І, 1954, 289); І тільки часом камінь з круч зірветься, Впаде і кане в темних тихих водах, Розійдеться і зникне круг тремтячий (Л. Укр., І, 1951, 133); *Образно. Мов круги по воді, розходиться злість по всьому обличчі (Стельмах, І, 1962, 312); // Поширюючись, заповнювати якийсь простір. У хаті тепло: від печі йде дух, розходиться по всіх закутках (Коцюб., І, 1955, 109); Пожар тілько змів хлівець та й годі,— далі не дали йому розійтися,— залили водою, закидали землею (Мирний, І, 1954, 69); // Лунати, розноситися (про звуки). Жінки перегукувались через город, і гомін розходився на півсела (Вас., II, 1959, 371); Шум, гуркіт розходились по воді за десятки кілометрів (Баш, Вибр., 1948, 107); Високо та тонко він [голос] дзвоне [дзвонить] об боки та стелю глухої ями і, не маючи простору, щоб розійтися,— все дужчає та міцнішає (Мирний, III, 1954, 223); // Охоплювати, огортати, проймати кого-небудь (про відчуття). Нестямна боляча згага.. розходилася по всьому тілу (Мирний, І, 1954, 179); // безос. Наче хто гарячим залізом припік його всередині: запекло коло серця та й розійшлося по всьому животу… (Мирний, І, 1949, 246).

9. Розповсюджуватися, поширюватися де-небудь, серед когось. Добре далеко розходиться, а лихе ще далі (Укр.. присл.., 1963, 34); [Оля:] Хоч і було заборонено їх [вірші Шевченка] читати, але вони все більш і більш розіходилися поміж людьми, вся Україна аж гула ними (Вас., III, 1960, 279); На другий день розійшлася чутка по всьому місту про ті хрестини (Мирний, IV, 1955, 57); І слава розійшлася навкруги Про бусла того (Перв., II, 1958, 128); // безос. Під вечір по селу розійшлося, що йдуть козаки (Коцюб., II, 1955, 94); // Не залежуватися; розкуповуватися, розбиратися ким-небудь. Великий прибуток мала й церква. Свічки тепер розходилися тисячами (Донч., III, 1956, 104); «Молода гвардія» Олександра Фадєєва за короткий час розійшлася в 25 виданнях загальним тиражем у мільйон сто шістдесят тисяч примірників (Тич., III, 1957, 314); Квитки на концерт розійшлись без особливих труднощів (Дмит., Розлука, 1957, 152).

10. Поступово розсіюватись у повітрі, просторі; зникати. Далі і хмарочки стали розходитись, порідшали (Кв.-Осн., II, 1956, 41); Навколо вже виразно посвітлішало, туман почав поволі розходитись (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 437); Темнота кругом розіходиться, здіймається з землі вгору, шугає під саме небо (Мирний, IV, 1955, 322); Коли розійшовся дим, друзі побачили Гаркавенка, що біг до них (Трип., Дорога.., 1944, 42); *Образно. Тепер вона примітила, що усі ті мрії розходяться, мов дим, мов туман (Н.-Лев., IV, 1956, 140); Розійдіться, журні мислі; Не туманьте мого чола! (Граб., І, 1959, 378); // безос. Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Шевч., І, 1963, 81); // Розгладжуватися, розправлятися. Згодом зморшки розіходяться (Хотк., І, 1966, 83); Піджак повісив [Каргат] на стілець, щоб розійшлися на ньому нечисленні й малопомітні зморшки (Шовк., Інженери, 1956, 5); // Танути, розчинятися. Ще сіль у воді не розійшлася; // розм. Не вдаватися, розладнуватися (про якийсь намір, задум). Справа редагування нами «Дзвінка» розійшлася, як заячий жир, а все через галицьке крутійство (Л. Укр., V, 1956, 131); // розм. Витрачатися (про гроші, майно). Тут так уже стараюсь, щоб нічого лишнього не купувать, а все-таки гроші розходяться, як вода (Л. Укр., V, 1956, 120); Нагадав [Магера] собі своє життя. Як він виховав восьмеро дітей і всіх вивів у люди, скільки напрацювався для них і як через них — лише через них розійшлося його надбане добро (Мак., Вибр., 1954, 211); — Мало їх [грошей] у мене, поки справила се-те, усі мої зарібки розійшлись (Стельмах, II, 1962, 400).

1

1. Набирати швидкість у русі, дії (про машини, механізми і т. ін.); // Почавши іти, посилюватися, дужчати (про атмосферні опади). Дощ розійшовся, розгулявся (Стельмах, На.. землі, 1949, 463).

12. тільки док., перен., розм. Те саме, що розходи́тися 4. За обідом Мазепа розійшовсь та так і сипав жартами (Морд., І, 1958, 115); Мирон Багатир вгамовував Антона, який над міру розійшовся і нічого вже не хотів знати, тільки душа бажала пісні (Чорн., Потік.., 1956, 215); Кипиш увесь, тамуєш у собі лютий вогонь і боїшся, щоб не зірватися, не розійтись, і дуже дорогою ціною тримаєш себе в руках (Кучер, Трудна любов, 1960, 5); Ще в обіди — пригадувала собі Мелашка,— вітер був не такий рвучкий, проти ночі ж розійшовся, що з ніг валяє… (Кос., Новели, 1962, 144).

РОЗХОДИ́ТИСЯ, ходжу́ся, хо́дишся, док. 1. Почати багато й часто ходити туди-сюди. Кричить баба, мов у своїй хаті: «чого рипаєтесь, чого розходилися?» (Ко-цюб., І, 1955, 457).

2. розм. Втягтися в ходьбу, перестати відчувати від неї втому; розім’ятися ходінням.

3. розм. Набути спритності й легкості в дії, русі. Загрітий танцями, від котрих ноги так розходилися, що й хвилини не могли встояти спокійно, а кожним мускулом відповідали тактові танцю,.. Йон відділився від купки парубків, підскочив до танцюючого кола (Коцюб., І, 1955, 231).

4. перен., розм. Відчути збудження, запалитися, розхвилюватися. Еней і сам так розходився, Як на аркані жеребець, Що трохи не увередився, Пішовши з Гандзею в танець (Котл., І, 1952, 73); Він розходився й заспівав своїх рідних чеських пісень (Н.-Лев., III, 1956, 228); Оплески заглушили слова Гнатюкової. Ольга навіть дивується трохи: і що вона сказала таке нечуване, що зала так розходилася? (Вільде, Троянди.., 1961, 278); // Дуже закалатати, забитися (про серце). Євген Панасович зітхнув, гамуючи серце, що розходилося в грудях хтозна-чого (Речм., Весн. грози, 1961, 120); // Почати сильно проявлятися (про біль, хворобливий стан). Кашель розходився,— і Івась залився безконечними бухи та хи (Мирний, І, 1954, 310); [Кіндрат:] Що з тобою, Павле? [Павло:] Серце трохи… Нерви розходились… (Корн., II, 1955, 155); // Відчути сильне роздратування, гнів; розсердитися. Пані часом і добра, тільки налає.., а часом, як розходиться, то, мов воду з лотоків, нічим не впиниш. Тоді всім лихо! (Вовчок, І, 1955, 45); Свекруха розсердилася, розходилася, нагримала на Якова, що жінці потурає (Горд., Чужу ниву.., 1947, 144); // Розбушуватися, розбурхатися (про явища природи). Огонь розходився, розігрався… Уже він кругом охопив Чіпку (Мирний, І, 1949, 309); На морі розходилися хвилі (Ю. Янов., Вершники, 1939, 24); За вікном вітер п’яний розходився: ламав гілля й іноді прутиком у шибку стукотів… (Головко, І, 1957, 173); Шофер на першій стоянці відпочинку висловив думку, що на другу половину дня може розходитися негода, сніговий буран, під час якого краще перестояти десь у хуторі ближче до річки (Ле, Право.., 1957, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 852 - 854.