РОЗХЛЮ́ПУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗХЛЮ́ПАТИСЯ, ається, док.

1. Хлюпаючись, розливатися, розбризкуватися. Він простягав Павлові повну гранчасту чарку, й вона тремтіла в його руці, аж на скатертину розхлюпувалась каламутна рідина (Кучер, Прощай.., 1957, 77); Дружина подала вечерю на стіл, але борщ виявився холодним, і Сиволап спалахнув, як сірник.. Він одіпхнув миску так, що борщ розхлюпався (Ткач, Плем’я.., 1961, 84); *Образно. Навколо неясно розхлюпується вечірній гомін села (Стельмах, І, 1962, 124).

2. тільки док., розм. Почати невтримно плакати, схлипуючи; розплакатися. — Тю ти, старий шкарбан,— вилаяв себе Морозов.— Розхлюпався, як хлопчисько (Баш, На.. дорозі, 1967, 241).

3. тільки недок. Пас. до розхлю́пувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 851.