РОЗХЛЮ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХЛЮ́ПАТИ, аю, аєш, док., перех. Хлюпаючи, розливати, розбризкувати що-небудь. З рипінням в’їжджала схилом мису водовозна діжка, розхлюпуючи кришталеві цівки води (Тулуб, В степу.., 1964, 305); Бензин спалахнув. Тоді матрос почав розхлюпувати палаючу рідину навколо себе (Ткач, Жди.., 1959, 33); Машина мчить, гурчить камінною дорогою, розхлюпує весняні калюжі (Горд., Дівчина.., 1954, 94); Зінька скрикувала від холодних краплин, сміялась: — ..Не смій більше! Всю воду розхлюпав, нічим буде квіти домити (Шиян, Баланда, 1957, 78); *Образно. За всю службу у флоті він жодного разу не признавався Павлові в тому, як гаряче любить свою Галю.. Не хотів розхлюпувати усього гарячого й святого, що носив у своєму серці (Кучер, Прощай.., 1957, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 851.