РОЗХВА́ТАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розхвата́ти. В одну мить після виходу в світ за свою силу діючу буквально був [«Кобзар» Шевченка] розхватаний, мільйонами рук притулений до серця (Тич., III, 1957, 126).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 848.