РОЗХА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХАПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Жадібно, квапливо хапати, розбирати все по одному або частинами. Звук сурми будив [курсантів].. Схоплювались, на ходу затягали пояси і ще зі сном у очах бігли напівсліпі до пірамід, розхапували зброю (Гончар, Людина.., 1960, 81); Дівчата — за одежу, та й розхапали свитки та керсетки (Н.-Лев., III, 1956, 322); Голодне товариство миттю випило воду і розхапало сухарі, аж торбинку пошарпали на шматки (Стор., І, 1957, 391); *Образно. Студенти швидко розхапали найближчі лісгоспи, але жоден не згодився їхати в Байраки (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 115); // Швидко розкуповувати. Гавин товар розхапували люди, як малину (Фр., III, 1950, 54).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 848.