РОЗУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех. Виучувати, засвоювати що-небудь з метою відтворення, виконання. — Курсанти розучували нові танці, щоб виступити на черговій вечірці (Скл., М. Щорс, 1938, 36); В сільському клубі щовечора молодь розучувала нові пісні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 163); Зал завмер від здивування: вистава йшла англійською мовою. Суворовці останнього класу зробили самі переклад і самі розучили ролі (Багмут, Щасл. день.., 1951, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 847.