РОЗУ́ЧУВАННЯ, я, с. Дія за знач. розу́чувати. Останнім часом знайомити дітей з музикою почали в перших класах загальноосвітньої школи. Поряд з розучуванням пісень вони слухають музику в магнітофонному запису [записі], пояснення викладача (Мист., 1, 1964, 22); Першу-ліпшу хвилину використовувала [Люба] на розучування наймоднішого романсу (Ле, Міжгір’я, 1953, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 847.