РОЗУ́ЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до розу́чувати. Нестор і Микоша гарячково готувалися до вирішального дня, коли стануть перед класом і прочитають по уривку з розучуваної ролі (Полт., Повість.., 1960, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 847.