РОЗУМІ́ЮЧЕ, присл., рідко. З розумінням (у 1 знач.). Денщики розуміюче переглянулись і побажали комендантові успіху (Тют., Вир, 1964, 457); В ту неділю на гулянці Карпо пильно-пильно подивився на нього сірими великими очима, розуміюче підморгнув.. і пішов до музик (Стельмах, II, 1962, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 844.