РОЗУМО́К, мка́, ч., зневажл. Те саме, що ро́зум 1, 2. Бідний Якимів розумок надаремно силкувався знайти хоч будлі-які [будь-які] зрозумілі мислі та образи в тих мертвих словах [псалмів] (Н.-Лев., І, 1956, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 846.

Розумок, мка, розумонько, ка, розумочок, чка, м. Ум. отъ розум.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 60.