РОЗУМНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до розу́мний. Ріс веселий і кмітливий син у теслі Корчака. Ріс на диво розумненький, Знав по голосу пташок (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 118); — Як же тебе розлюбити, таку гарну та розумненьку? — навіть здивувався Володя такому припущенню (Ткач, Арена, 1960, 194).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 844.