РОЗУЗО́РИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Прикрасити узорами. * Образно. — Хто ж це тебе так розузорив, як бог черепаху? (Вишня, І, 1956, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 838.