РОЗТІПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Привести в повне безладдя, розтріпати, розкуйовдити; // безос. Вирували вітри з дощами, виложили недоношені хліба — крутнуло, завернуло, придавило, розтіпало, викрутило хліб (Горд., Дівчина.., 1954, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 826.