РОЗТЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтя́ти; // у знач. прикм. Гардеробниця тітка Настя, підкасана вище колін, у мокрих гумових чоботях з розтятими халявами, стояла над відром з величезним віхтем (Хор., Місто.., 1962, 6); [Яким:] Може, .. Демченка в лісі знайдено з розтятою головою… (Гр., II, 1963, 547).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 838.