РО́ЗТЯГ, у, ч.

1. Дія за знач. розтягти́, розтягну́ти, розтяга́ти, розтя́гувати 1-4 і дія та стан за знач. розтягти́ся, розтягну́тися, розтяга́тися, розтя́гуватися 1-4. При деформації розтягу тіло здовжується у поздовжньому напрямку та потоншується в поперечному (Фрез. справа.., 1957, 43); Розтяг легень під час вдиху механічно подразнює інші рецептори легеневих пухирців (Анат. і фізіол. люд., 1957, 79).

2. Пошкодження (сухожилля, зв’язки і т. ін.) внаслідок падіння, удару, різкого, незручного руху і т. ін. Розтяг зв’язок.

На ро́зтяг — повільно, протяжно. — А хто там? — обізвався чоловічий голос. — Пугач! — на розтяг гукнув Чіпка (Мирний, II, 1954, 221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 836.