РОЗТРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗТРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., перех., діал. Розштовхувати, розганяти. Дивиться Тарас, біжить і мама, розтручає всіх (Ков., Світ.., 1960, 41); — Жандарми кинулися розтручувати людей (Фр., IV, 1950, 312); Двинув [Юріштан] двері ногою так, що аж влипли в стіну. Що було в хаті людей — розтрутив (Хотк., II, 1966, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 834.